Mikhail Kaufman
Mikhail Kaufman was a Soviet cinematographer and photographer. In the 1920s, after Mikhail Kaufman returned from the Russian Civil War, his brother director Dziga Vertov offered him the opportunity to participate in his newsreel series Kino-Pravda as a cameraman. Kaufman directed photography for several films, including Vertov's Man with the Movie Camera. The film is built around meta-reference and is full of innovative visual effects: in it, Kaufman acts as a cameraman and is seen shooting the film while walking on high bridges, hanging off the side of a train, climbing a smokestack and crawling underground with miners – all in order to get the best shot. Mikhail Kaufman directed three films: Moscow (1927), In Spring (1929), and An Unprecedented Campaign (1931).
Mikhaïl Kaufman était un directeur de la photographie et photographe soviétique. Dans les années 1920, après son retour de la guerre civile russe, son frère, le réalisateur Dziga Vertov, lui proposa de participer en tant qu'opérateur de prise de vues à sa série d'actualités filmées *Kino-Pravda*. Kaufman a assuré la direction de la photographie de plusieurs films, dont *L'Homme à la caméra* de Vertov. Ce film repose sur une dimension autoréflexive et regorge d'effets visuels innovants : Kaufman y apparaît dans son propre rôle d'opérateur, filmant tout en traversant des ponts en hauteur, en se tenant suspendu au flanc d'un train, en escaladant une cheminée d'usine ou en rampant sous terre aux côtés de mineurs — le tout pour obtenir le meilleur plan possible. Mikhaïl Kaufman a réalisé trois films : *Moscou* (1927), *Au printemps* (1929) et *Une campagne sans précédent* (1931).
Брат известного кинорежиссёра Дзиги Вертова (Давида Кауфмана) и американского кинооператора Бориса Кауфмана. Заслуженный деятель искусств РСФСР (1935).
Михаїл (Мойсей) Кауфман – кінооператор, режисер-документаліст, фотограф-винахідник, учасник групи кіноків, брат режисера Давида Кауфмана, більш відомого як Дзиґа Вертов і оператора та режисера-еміграната Бориса Кауфмана. Народився в місті Білосток в родині єврейських інтелігентів на території сучасної Польщі. З юних років захоплювався технікою і фотографуванням. У 1914 році, рятуючись від загроз Першої світової війни, родина Кауфманів переїхала до Києва, а згодом – до Могильова. Пізніше брати перебралися на схід. До кінця 20-х років Кауфман разом із братом знімає низку фільмів, які унаочнюють лозунги, заявлені в маніфестах кіноків. Протягом цього періоду як оператор і співавтор знімає наступні фільми: «Процес есерів» (1922), «Кіно-око» (1924), «Шоста частина світу» (1926), та вже наприкінці 1920-х років в Росії розгортається боротьба з формалізмом, братів Кауфманів звільняють із «Совкіно» за перевищення бюджетів і небажання подавати на затвердження сценарії фільмів. Вони відгукуються на запрошення ВУФКУ і у 1927 році переїжджають працювати в Україну, де митці, завдяки політиці Миколи Скрипника, почувають себе ще більш вільно. На студії ВУФКУ вони знімають свої найгучніші фільми – «Одинадцятий» (1928) і «Людина з кіноапаратом» (1929). Але на зйомках останнього фільму між ними виникає конфлікт і їх творчий союз розпадається. Михаїл Кауфман продовжує знімати на ВУФКУ і як автор ідеї, режисер і оператор створює один із найбільш ліричних фільмів про Київ «Навесні» (1929), в якому вперше в українському кіно застосовує приховану камеру та інші новаторські прийоми кінозйомки. Фільм стає його особистим кіноманіфестом і втілює його погляди на кіно, які він згодом роз’яснює в своїй програмній статті «Кіно-аналіза» (журнал «Нова генерація»). Якщо Вертова критикували за механістичність, захоплення машинами, то Кауфмана після цього фільму розпинають за «біологізм». Після нього він знімає лише один фільм в Україні – «Небувалий похід» (1931), який показує успіхи колективізації на селі напередодні трагедії Голодомору.
