Vittorio Gassman

Vittorio Gassman Knight Grand Cross OMRI (Italian pronunciation: [vitˈtɔːrjo ˈɡazman]; born Gassmann; 1 September 1922 – 29 June 2000), popularly known as Il Mattatore, was an Italian actor, director and screenwriter. He is considered one of the greatest Italian actors, whose career includes both important productions as well as dozens of divertissements. Gassman's debut was in Milan, in 1942, with Alda Borelli in Niccodemi's La Nemica (theatre). He then moved to Rome and acted at the Teatro Eliseo joining Tino Carraro and Ernesto Calindri in a team that remained famous for some time; with them he acted in a range of plays from bourgeois comedy to sophisticated intellectual theatre. In 1946, he made his film debut in Preludio d'amore, while only one year later he appeared in five films. In 1948 he played in Riso amaro. It was with Luchino Visconti's company that Gassman achieved his mature successes, together with Paolo Stoppa, Rina Morelli and Paola Borboni. He played Stanley Kowalski in Tennessee Williams' Un tram che si chiama desiderio (A Streetcar Named Desire), as well as in Come vi piace (As You Like It) by Shakespeare and Oreste (by Vittorio Alfieri). He joined the Teatro Nazionale with Tommaso Salvini, Massimo Girotti, Arnoldo Foà to create a successful Peer Gynt (by Henrik Ibsen). With Luigi Squarzina in 1952 he co-founded and co-directed the Teatro d'Arte Italiano, producing the first complete version of Hamlet in Italy, followed by rare works such as Seneca's Thyestes and Aeschylus's The Persians. In cinema, he worked frequently both in Italy and abroad. He met and fell in love with American actress Shelley Winters while she was touring Europe with fiancé Farley Granger. When Winters was forced to return to Hollywood to fulfill contractual obligations, he followed her there and married her. With his natural charisma and his fluency in English he scored a number of roles in Hollywood, including Rhapsody with Elizabeth Taylor and The Glass Wall before returning to Italy and the theatre. On 29 June 2000, Gassman died of a heart attack in his sleep at his home in Rome at the age of 77. He was buried at Campo Verano. Description above from the Wikipedia article Vittorio Gassman, licensed under CC-BY-SA, full list of contributors on Wikipedia

Vittorio Gassman (Gènova, Itàlia, 1 de setembre de 1922 – Roma, Itàlia, 29 de juny de 2000), conegut popularment a Itàlia com Il Mattatore, fou un actor teatral i cinematogràfic i director de cinema italià.

Vittorio Gassman est un acteur de cinéma et de théâtre, metteur en scène italien, né à Gênes le 1er septembre 1922 et mort à Rome le 29 juin 2000. Il est considéré comme l'un des plus grands acteurs du théâtre et du cinéma italiens, connu pour son professionnalisme, sa polyvalence et sa présence. Sa carrière comportant à la fois des productions importantes et des douzaines de comédies légères l'a rendu extrêmement populaire. Il passe son adolescence à Rome. Là, outre sa passion pour le sport, il révèle des dons précoces pour l'écriture. En sortant du lycée, en 1941, il s'inscrit à l'université de Rome mais, sous l'impulsion de sa mère, il suit également les cours de l'Académie nationale d'art dramatique que dirige Silvio D'Amico. Repéré pour ses qualités, Vittorio Gassman se tourne vers le théâtre en 1943. Acteur brillant, Gassman attire aussi l'attention des producteurs. En 1946, il fait ses débuts au cinéma à 24 ans dans Daniele Cortis (en) de Mario Soldati. La grande majorité des films dans lesquels il joue entre 1946 et 1958 sont des films de genre, mélodrames, films d'aventures ou adaptations littéraires. Gassman, attribuant peu de valeur artistique au cinéma, joue dans des films ayant peu d'intérêt artistique à l'exception de Daniele Cortis, Le Chevalier mystérieux de Riccardo Freda et de Riz amer de Giuseppe De Santis en 1948. Les grands rôles sont tardifs, si l'on excepte Riz amer. Son contrat hollywoodien n'a aucun retentissement, quoique ses prestations soient souvent magistrales, dans Guerre et paix notamment. Sa carrière théâtrale, à laquelle il se consacre prioritairemen, moins connue en France que sa carrière cinématographique, connaît un grand succès en Italie. En 1948-1949, il joue dans la compagnie dirigée par Luchino Visconti et les rôles qu'il interprète sous sa direction, notamment Un tramway nommé Désir, lui valent de véritables triomphes. En 1950, il est nommé premier acteur et chef de troupe du Théâtre National dirigé par Guido Salvini (it). Il fait alors ses débuts de metteur en scène avec Peer Gynt de Henryk Ibsen. En 1952, il fonde le Teatro d'Arte italiano qu'il dirige en compagnie de Luigi Squarzina (it). Il y met en scène et interprète un mémorable Hamlet de William Shakespeare. En 1955, il monte Kean d'Alexandre Dumas dans la version revue par Jean-Paul Sartre, puis en 1957, Othello ou le Maure de Venise de Shakespeare. Parallèlement, il continue à travailler pour le cinéma, sans grande conviction. Mais en 1958, le succès du Pigeon de Mario Monicelli révèle son véritable talent d'acteur comique insoupçonné jusque-là. En 1961, il crée sa compagnie théâtrale Le Théâtre populaire Italien. Dans les années 1980 il crée la Bottega Teatrale di Firenze au Théâtre Goldoni (it) de Florence

Vittorio Gassman è stato un attore, regista, sceneggiatore, e scrittore italiano, attivo in campo teatrale, cinematografico e televisivo. Soprannominato il Mattatore (dall'omonimo spettacolo televisivo da lui condotto nel 1959), è considerato uno dei migliori e più rappresentativi attori italiani di sempre, ricordato per il portamento e la dizione marcatamente teatrali, nonché per l'assoluta professionalità (al limite del maniacale), per la versatilità e per il magnetismo. Artista con profonde radici nel mondo del teatro più impegnato, fu fondatore e direttore del Teatro d'arte Italiano.

Vittorio Gassman Knight Grand Cross OMRI (1 de setembro de 1922 - 29 de junho de 2000), popularmente conhecido como Il Mattatore, foi um ator e diretor de teatro e cinema italiano. Ele é considerado um dos maiores atores italianos e é comumente lembrado como um intérprete extremamente profissional, versátil e magnético, cuja longa carreira inclui tanto produções importantes como dezenas de divertissements (que o tornaram muito popular).

Итальянский актер и режиссер. Витторио Гассман окончил Национальную Академию драматического искусства. В 1943 году дебютировал на миланской сцене, а первую роль в кино сыграл в 1945 году, но пленка была утрачена. По-настоящему знаменитым киноактером стал после роли в картине Джузеппе де Сантиса «Горький рис» 1949 года. Сыграл множество ролей, среди которых «Злоумышленники неизвестны», «Страшный суд», «Аудиенция» и др. Часто снимался у комедийного режиссера Дино Ризи. В том числе, в ленте «Запах женщины», за которую получил премию на фестивале в Каннах в 1975 году. В 1956 году впервые выступил как режиссер, перенеся на экран театральную постановку «Кин, или Гений и распутство». Успешно работал в театре. В частности, играл в постановках Лукино Висконти. Много работал, снимал кино, писал сценарии, на склоне лет проявил литературный талант. В 1999 году ушел из профессии, а через год Витторио Гассман умер от сердечного приступа.

Вітторіо Ґассман — відомий італійський кіноактор. Народився 1 вересня 1922 року в Генуї, Лігурія, Італія в сім'ї німецького емігранта і італійки. Любов до театру привела Ґассмана в Римську Академію драматичного мистецтва, яку він закінчив у 1942 році. На сцену театру Ґассман вийшов в Мілані в 1942 році, пізніше грав в театрі Елісео в Римі. Грав у драматичній трупі Лукіно Вісконті (1948–1949). Репертуар, в якому брав участь Вітторіо Ґассман, був різноманітний і значний — Достоєвський, Шекспір​​, Вільямс, Сенека. «Гамлет», зіграний Вітторіо Ґассманом в Національному театрі (цей театр створив Ґассман разом з Т. Сальвіні), приніс йому славу, яку можна порівняти зі славою кінозірок. До кінця 1950-х років Ґассман утвердився як видатний театральний актор, драматург і режисер. У 1959 році Вітторіо Ґассман заснував у Римі трупу Італійського народного театру. Дебют актора в кіно відбувся в 1946 році. Кінокар'єра складалася не менш вдало, ніж в театрі. Фільм Джузеппе Де Сантіса «Гіркий рис» (1949) приніс акторові справжній успіх і запрошення зніматися у американських режисерів («Рапсодія» — 1953, реж. Ч. Відор та «Війна і мир» — 1956, реж. К. Відор). Проявив себе і як комедійний актор, віртуозний майстер перевтілення у фільмі Діно Різі «Матадор / Чудовиська» (1963). Разом з Франческо Розі Ґассман поставив фільм «Кін» за Олександром Дюма, де зіграв головну роль. Гассман був актором різнобічним, зі своєрідним негативною чарівністю, яскравим темпераментом та іронією. Вершиною творчості Ґассмана в 1960-і роки в кіно стає роль Бруно в фільмі Діно Різі «Обгін» (1962), де актор грає в дуеті з Трентіньяном. За цю роботу Ґассман отримує «Срібну стрічку». Ще одну «Срібну стрічку» Ґассман заслужено отримав за блискучу роботу у фільмі Маріо Монічеллі «Велика війна». Найбільш значною роботою Ґассмана безумовно стала картина «Запах жінки» (1974, Profumo di donna), яка здобула премію МКФ в Каннах. В подальшому перезнімалася американцями в фільмі «Запах жінки» (1992, Scent of a Woman) з Аль Пачіно. В цьому своєрідному змаганні Ґассман виграє. Ґассман грає у Е. Скола, М. Феррері, Р. Олтмена та інших. І кожна поява актора на екрані стає подією. Ґассман знімає власне кіно, пише сценарії і п'єси. У 1999 році Вітторіо Ґассман залишає сцену, а 29 червня 2000 помирає від серцевого нападу в Римі.

维托里奥·加斯曼骑士大十字勋章（意大利语发音：[vitˈtɔːrjo ˈɡazman];出生于加斯曼，1922年9月1日-2000年6月29日），俗称Il Mattatore，是意大利演员、导演和编剧。

維託里奧·加斯曼騎士大十字勳章（義大利語發音：[vitˈtɔːrjo ˈɡazman]; 出生於加斯曼，1922 年 9 月 1 日 - 2000 年 6 月 29 日），俗稱 Il Mattatore，是義大利演員、導演和編劇。