Lee Marvin

Lee Marvin (February 19, 1924 – August 29, 1987) was an American actor. Known for his distinctive voice and premature white hair, Marvin initially appeared in supporting roles, mostly villains, soldiers, and other hardboiled characters. A prominent television role was that of Detective Lieutenant Frank Ballinger in the crime series M Squad (1957–1960). Marvin is best remembered for his lead roles as "tough guy" characters such as Charlie Strom in The Killers (1964), Rico Fardan in The Professionals (1966), Major John Reisman in The Dirty Dozen, Walker in Point Blank (both 1967), and the Sergeant in The Big Red One (1980). One of Marvin's more notable movie projects was Cat Ballou (1965), a comedy Western in which he played dual roles. For portraying both gunfighter Kid Shelleen and criminal Tim Strawn, he won the Academy Award for Best Actor, along with a BAFTA Award, a Golden Globe Award, an NBR Award, and the Silver Bear for Best Actor.

Лий Марвин (1924–1987) е американски актьор, превърнал се в символ на „коравото момче“ в Холивуд благодарение на своя характерен плътен глас, висок ръст и автентично присъствие. Роден в Ню Йорк, Марвин прекъсва образованието си, за да се запише в Морската пехота на САЩ по време на Втората световна война. Като разузнавач-снайперист в 4-та дивизия, той участва в 21 амфибийни десанта в Тихия океан. По време на битката за Сайпан през 1944 г. е тежко ранен, което слага край на военната му кариера и му носи отличието „Пурпурно сърце“. След войната започва да се занимава с актьорско майсторство почти случайно, докато работи като помощник-водопроводчик в театър. Първоначално е избиран предимно за роли на злодеи в уестърни и криминални филми като: „Горещината“ (1953) „Дивият“ (1953) „Човекът, който застреля Либърти Валънс“ (1962) Популярността му нараства значително с главната роля в телевизионния сериал M Squad (1957–1960), където играе лейтенант Франк Балинджър. Големият му пробив идва с комедийния уестърн „Кет Балу“ (1965), където изиграва двойна роля – на пияния стрелец Кид Шелийн и на безмилостния убиец Тим Строн. За това изпълнение той печели „Оскар“ за най-добра мъжка роля. Други негови емблематични филми включват: „Мръсната дузина“ (1967) – в ролята на майор Райсман. „Point Blank“ (1967) – новаторски трилър, утвърдил го като антигерой. „Голямата червена единица“ (1980) – завръщане към военната тематика под режисурата на Самюъл Фулър.

Lee Marvin (Nova York, 19 de febrer de 1924 − Tucson, Arizona, 29 d'agost de 1987) va ser un actor estatunidenc que va destacar fent papers d'acció i d'home dur, i també per una veu greu i profunda. Va començar a treballar de lampista a Woodstock (Nova York). Quan feia una reparació al teatre municipal, li van demanar que substituís un actor absent. Aquesta experiència li va fer despertar l'entusiasme per la interpretació. Se'n va anar a Nova York i va estudiar, i va fer petits papers als teatres de poca importància. Al cap d'un temps va debutar a Broadway. Després es va dedicar a la televisió, on hi va fer molts papers de poca durada. Va ser llavors quan va decidir anar-se'n a Hollywood. Va actuar a pel·lícules on hi interpretava personatges durs, tant delinqüents com policies. Els seus papers van anar creixent d'importància i les seves actuacions eren cada vegada més freqüents. Finalment va arribar a l'èxit i la fama, i va tendir cap a una altra mena de papers. Va rebre un Oscar inesperat al millor actor principal per Cat Ballou, una comèdia de l'oest de 1965. Va morir sobtadament d'un atac de cor el 29 d'agost de 1987 a Tucson, Arizona, als 63 anys.

Lee Marvin (* 19. Februar 1924 in New York; † 29. August 1987 in Tucson, Arizona) war ein US-amerikanischer Schauspieler. In den 1960er und 1970er Jahren konnte er als Darsteller raubeiniger Einzelgänger zahlreiche Filmerfolge verbuchen. Quelle: Wikipedia

Lee Marvin (n. Nueva York, Estados Unidos; 19 de febrero de 1924 - f. Tucson, Arizona; 29 de agosto de 1987) fue un actor de televisión y cine estadounidense. Recordado por el tono grave de su voz, su pelo cano y su estatura (1,88m). Ganador del premio Óscar 1966, al mejor actor, por su doble papel en la película La ingenua explosiva, de 1965. Su padre era ejecutivo de la publicidad y su madre, redactora de modas. El joven Marvin fue muy revoltoso, de forma que era expulsado de todos los colegios en los que sus padres le inscribían, por ser considerado incorregible. Sus padres le llevaron finalmente a Florida, para que realizase sus estudios escolares en una institución especializada, pero tampoco resultó. Marvin se alistó entonces en el Cuerpo de Marines de los Estados Unidos, coincidiendo con el comienzo de la Segunda Guerra Mundial. En la batalla de Saipan, en junio de 1944, fue herido en la parte inferior de la espalda, lo cual provocó daños serios en el nervio ciático. A raíz de ello fue declarado no apto para el servicio y enviado de baja a los Estados Unidos. Allí comenzó a trabajar como fontanero en Woodstock, en el estado de Nueva York. En una ocasión estaba realizando una reparación en el teatro municipal, cuando se le pidió que sustituyese en un ensayo a un actor ausente. Esta experiencia despertó en él un enorme entusiasmo por la interpretación. Se trasladó a Nueva York, y estudió y actuó en pequeños papeles, en teatros de menor importancia. Al cabo de un tiempo debutó en Broadway. Después de esta nueva experiencia se dedicó a la televisión, medio en el que estuvo interpretando numerosos papeles secundarios de poca importancia. Fue entonces cuando decidió trasladarse a Hollywood, donde consiguió actuar en películas de cada vez más relevancia encarnando a personajes serios, muy estructurados de sesgo oscuro pero siempre en la línea de líderes duros y carismáticos, que, no siendo protagonistas, se imponían en las tramas. Entre los trabajos de su primera etapa, se pueden citar: un breve papel en la comedia We're Not Married! (con Marilyn Monroe, Ginger Rogers y Zsa Zsa Gabor), Los sobornados de Fritz Lang (con Glenn Ford y Gloria Grahame) y El árbol de la vida, donde Lee Marvin se codeó con Elizabeth Taylor y Montgomery Clift. En la década de 1960 se hizo conocido como protagonista de la serie de TV Ballinger de Chicago, con 117 episodios y sus papeles fueron creciendo en importancia. Así sus actuaciones se hicieron más frecuentes y relevantes, lo que le valió el reconocimiento del público y, ya en la década de 1970, también el de la crítica. Célebres son sus interpretaciones en los films Los doce del patíbulo (con John Cassavetes, Charles Bronson, Donald Sutherland...) y Los profesionales (con Robert Ryan, Burt Lancaster, Claudia Cardinale) los cuales albergan las mejores actuaciones de Marvin. Murió repentinamente de un ataque al corazón en Tucson, Arizona, a los 63 años de edad.

Lamont Waltman Marvin Jr, dit Lee Marvin, né le 19 février 1924 à New York, dans l'État de New York, aux (États-Unis), et mort le 29 août 1987 à Tucson, dans l'Arizona, aux (États-Unis), est un acteur américain. D'abord notoire pour ses seconds rôles et spécialisé dans le registre du méchant, où il incarne souvent des tueurs sadiques autant dans les films noirs (Règlement de comptes) que dans les westerns (L'Homme qui tua Liberty Valance), il accède à la célébrité avec Les Douze Salopards, et obtient l'oscar du meilleur acteur pour son double rôle dans le western Cat Ballou.

Lee Marvin (New York, 19 febbraio 1924 – New York, 29 agosto 1987) è stato un attore statunitense. Conosciuto per la sua voce distintiva e i capelli bianchi prematuri, Marvin è apparso inizialmente in ruoli secondari, per lo più cattivi, soldati e altri personaggi hardboiled. Un ruolo televisivo di primo piano è stato quello del tenente detective Frank Ballinger nella serie poliziesca M Squad (1957-1960). Marvin è ricordato soprattutto per i suoi ruoli da protagonista come Charlie Strom in The Killers (1964), Rico Fardan in The Professionals (1966), il maggiore John Reisman in The Dirty Dozen, Walker in Point Blank (entrambi del 1967) e il sergente in The Big Red One (1980). Uno dei progetti cinematografici più importanti di Marvin è stato Cat Ballou (1965), una commedia western in cui ha interpretato un doppio ruolo. Per aver interpretato sia il pistolero Kid Shelleen che il criminale Tim Strawn, ha vinto l'Oscar come miglior attore, insieme a un BAFTA Award, un Golden Globe, un NBR Award e l'Orso d'argento come miglior attore.

Nazywano go czarnym charakterem Hollywoodu. A przecież w kolekcji postaci, które stworzył na ekranie byli nie tylko bezwzględni ,,twardziele". Potrafił stworzyć role emanujące ciepłem, dobrocią. Znakomicie też czuł się w rolach komediowych, choć bardziej przekonujący wydawał się kreując ludzi z charakterem, działających bezwzględną konsekwencją. Urodził się 19 lutego 1924 roku w Nowym Jorku, w jednej z najstarszych rodzin osiadłych w Stanach. Podobno miał kłopoty z nauką i dlatego zaciągnął się do wojska. Walczył w piechocie morskiej, brał udział w desancie na Saipan, na południowym Pacyfiku. Ranny, przeleżał długi czas w szpitalu. Zdemobilizowany chwytał się różnych zawodów, by wreszcie znaleźć się w teatrze. W 1951 roku debiutował na scenie nowojorskiego American Theatre Wing, w sztuce Melville'a "Billy Bud". Rok później był już w Hollywood, gdzie Henry Hathaway powierzył mu niewielką rolę w "Jesteś już marynarzem". Szybko został sklasyfikowany jako aktor charakterystyczny - specjalista od czarnych charakterów. Rzeczywiście, zaczynał od ról degeneratów i psychopatów. Miał szczęście w wyborze reżyserów partnerów: Don Siegel i "Pojedynek nad Silver Creek", Raoul Walsh i "Strzały w Arizonie", Edward Dmytryk i "Ośmiu żelaznych", "Dziki" z Marlonem Brando, "Czarny dzień w Black Rock" ze Spencerem Tracy. Zdobyte doświadczenie umiał znakomicie wykorzystać, wzbogacając środki wyrazu. Jego role nabierały pewnej psychologii, stając się bardziej umotywowanymi, zawierały bogactwo reakcji. Ogromną popularność przyniosły mu stuodcinkowy serial telewizyjny ,,Eskadra M", cieszący się w latach 60-tych dużą popularnością. Występował w westernach obok niekwestionowanych gwiazd tego gatunku, takich jak John Wayne. Rolą filmową, która przyniosła mu rozgłos i pochlebne opinie krytyki była rola zawodowego mordercy w "Zabójcach". Gdy na ekrany wszedł komediowy western "Kasia Ballou", Marvin grał w nim dwie role: zapijaczonego, starego rewolwerowca i jego brata bandytę. Rola ta przyniosła mu nagrodę Oskara (1964 rok). Szczęśliwym dla aktora trafem w Hollywood zapanowała moda na "mocnych ludzi z charakterem". Któż, jak nie Lee Marvin pasował lepiej do tej konwencji? "Zawodowcy" Richarda Brooksa, klasyczny dramat wojenny, "Parszywa dwunastka" Roberta Aldricha czy "Zbieg z Alcatraz" Johna Boormana to sukcesy aktora. Utrwalił swój image człowieka z determinacją dążącego do wykonania postawionego sobie zadania. Jednocześnie grał w konwencji zupełnie odmiennej, mianowicie musicalu-westernie "Pomaluj swój wóz", mając u boku doborową parę: Jean Seberg i Clinta Eastwooda. W filmie tym Marvin śpiewa i piosenka w jego wykonaniu "Wand'rin' Star" zawędrowała na szczyty listy przebojów. Potem znów sukces w filmie "Monte Walsh" - historii starzejącego się kowboja, któremu wymknął się świat westernu. Choroba dająca coraz częściej znać o sobie ograniczyła jego gotowość aktorską. Po "Władcy Północy" i "Człowieku klanu" Terence'a Younga nieczęsto gościł na planie filmowym. Raz jeszcze przypomniał widzom najlepsze lata swojego aktorstwa grając w "Parku Gorkiego", szpiegowskim dramacie Michaela Apteda, gdzie znów kreował postać człowieka niezłomnie dążącego do celu. Film "Oddział Delta" był swego rodzaju testamentem i zarazem pożegnaniem tego aktora. Lee Marvin zmarł 29 sierpnia 1987 roku.

Lee Marvin (Nova York, 19 de fevereiro de 1924 — Tucson, 29 de agosto de 1987) foi um ator norte-americano.Ao interpretar personagens militares, e foram vários, Lee valia-se de sua experiência na Segunda Guerra Mundial, onde foi ferido na coluna e ficou hospitalizado por vários meses. Começou a ganhar papéis de maior destaque com o sucesso obtido pelos westerns que fez com John Wayne no início da década de 1960, O Homem Que Matou O Facínora e Comancheros. Recebeu das mãos de Julie Andrews o Oscar de melhor ator em 1965, por Dívida de Sangue, que fez ao lado de Jane Fonda.

19 февраля 1924, Нью-Йорк, США — 29 августа 1987, Туксон, Аризона, США. Американский киноактёр с внешностью бывалого и повидавшего разное в своей жизни мужчины. Как и все актёры с крутым видом, начал кинокарьеру с бандитов и искателей приключений всякого рода. Постепенно перешёл к героическим ролям и тогда стал звездой. Марвин, ветеран 2-ой Мировой войны, занялся актёрством в конце 1940-х годов. Сначала появлялся на летних сценах и во вне-бродвейских постановках. В 1951 году состоялся его дебют на Бродвее. В том же году он вошёл в кино с маленькой ролью в фильме "Теперь ты во флоте", а через два года добился признания в роли психопатичного лидера банды, который вылил горячий кофе в лицо своей подружки в фильм "Большая жара". Марвин также сыграл главаря конкурентной банды байкеров в фильме "Дикарь" (1954), страшного громилу в "Скверном дне в Бэд Рок", джазмэна в "Блюзе Пита Келли" (оба в 1955) и злодеев в вестернах "Яростная перестрелка", "Незнакомец носил пистолет" (оба в 1953), "Семь человек с этого момента" (1956) и "Команчерос" (1961). Три сезона Марвин снимался на телевидении в шоу о полицейских "Отделение М" (1957-1960). Он достиг своего пика, сыграв на большом экране наводящего ужас парня в фильме Джона Форда "Человек, который застрелил Либерти Вэлэнса" (1962). Вместе с ним снялись Джон Уэйн и Джеймс Стюарт. Сыграв в добросердечной картине "Риф Донована" (1963, также для Форда), Марвин вернулся в качестве убийцы по контракту, который убивает босса преступного сообщества Роналда Рэйгэна (в его последнем фильме) в "Убийцах" (1964). Затем он запомнился в картине "Корабль дураков" (1965). Далее была смешная комедия в стиле вестерна "Кэт Баллу" (также 1965); Игра Марвина в двух ролях: пьяного ганфайтера и десперадо с носом из жестянки принесла ему "Оскара" и подняла до статуса исполнителей главных ролей. Он поддержал репутацию, возглавляя многих звёзд в боевиках-блокбастерах "Профессионалы" (1966) и "Чёртова дюжина" (1967) и в течение следующих 20 лет выдавал стабильную и серьёзную игру в таких разнообразных фильмах, как триллер: "В упор" (1967), "Ад в Тихом океане" (1968), мьюзикл "Раскрась свой фургон" (1969), элегический вестерн "Монти Уолш" (1970); сатирический гангстерский опус "Первичный разрез" (1972), "Император Севера", аллегорическое путешествие на поездах (1973), комический вестерн "Великий скаут и Кошатник по четвергам" (1976); и очень сильный автобиографический фильм Сэма Фуллера "Большая красная единица" (1980). Марвин сыграл одну из самых лучших ролей в истории кино — опытного и сурового сержанта пехоты. Более поздние фильмы включают: "Смертельная охота" (1980), "Парк Горького", (1983, в котором я лично впервые выделил Марвина), "Подразделение "Дельта Форс" (1986) и телевизионный сиквел фильма "Грязная дюжина": следующая миссия" (1985). Возможно, наиболее недооцененной его игрой можно назвать роль Хикки в киноадаптации 1973 года "Продавец льда грядёт" по Юджину О'Ниллу. Последний раз Ли Марвин появился на экране в 1986 году в фильме «Подразделение „Дельта“», где его партнёром был Чак Норрис. Актёр умер на исходе лета 1987 года от сердечного приступа.

Лі Марвін — американський кіноактор. Став знаменитим завдяки своїм незвичайним даним: високий зріст (188 см), біле волосся, низький «загробний» голос. На початку своєї кінокар'єри зарекомендував себе як актор другого плану, йому переважно діставалися ролі лиходіїв, солдатів та різних «похмурих хлопців». Після оскароносної роботи у фільмі «Кет Балу» (1965) Лі Марвіна стали запрошувати на головні ролі, більш героїчні та такі, що викликають співчуття глядачів.